Хто захистить вагітну жінку з ВІЛ?

У Черкасах вагітні жінки з ВІЛ просять допомоги.

Вони нарікають на порушення їхніх прав медпрацівниками. Це і розголошення статусу ВІЛ-інфікованого, і відмова від надання допомоги. І вирішити таке нетолерантне, а іноді й небезпечне для життя ставлення не можуть навіть соціальні служби.

Майбутні матусі зі статусом ВІЛ у Черкасах змушені боротися за свої права. Ольга про свою недугу дізналася на третьому місяці вагітності. Нині її термін – 34 тижні. Ще тиждень-другий і можна чекати на світ немовля. Попри ВІЛ-інфекцію у жінки є всі шанси народити здорову дитину. Для цього треба зробити кесарів розтин. Пороте в жіночій консультації майбутній мамі пояснили: через її статус лікарі навряд чи дадуть направлення на таку операцію, вимагаючи при цьому спеціальної довідки про підтвердження її діагнозу.

Ольга, ВІЛ-інфікована: «Я не могу просто позволить, чтоб ребенок хотя бы на какой-то процент заразился. А со стороны врачей. Они требовали справку – заключение от других врачей, которые не являются гинекологами, а просто терапевтами».

У жіночій консультації, де перебуває на обліку Ольга, отримати пояснення так і не вдалося. Гінеколог навіть переплутав, на якому тижні пацієнтка.

Борис Синиця, лікар-гінеколог жіночої консультації першого пологового будинку м. Черкас: «Ще рано про це говорить. Все в нас нормально проходить. Ми зробили пробу на естрон. Нормально розвивається плод, паціентка нормально себе почуває. Яка мова зараз може іти про кесарів розтин?».

Після візиту журналістів до лікарні ситуація погіршилась, розповідає Ольга. Гінеколог відмовився її обстежувати і попередив, що на кесарів розтин вона може не сподіватися.

Схожа ситуація в Ірини. Коли жінка стала на облік у тому ж медичному закладі, її життя перетворилося на суцільне пекло.

Ірина, ВІЛ-інфікована: «В женской консультации медперсонал привселюдно в коридоре начал высказывать свое мнение по поводу моего места жительства. И учитывая мой диагноз, не понятно, где я его взяла и что я стою на учете. Мне просто хотелось закрыть глаза и убежать подальше от всего этого».

Відділення Всеукраїнського центру людей, що живуть із ВІЛ, такі порушення прав людини фіксують не вперше. Але самотужки впоратись із проблемою не можуть. Адже більшість лікарів навіть не бажають змінювати своє ставлення до інфікованих.

Сніжана Бардась, соціальний працівник Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ: «Разглашение статуса, нежелание оказывать помощь, отговаривание от родоразрешения путем кесаревого сечения, что привело совсем недавно, буквально в июле месяце – замер плод у девочки».

Наразі представники мережі людей, що живуть із ВІЛ, готують скарги до місцевих органів влади. Якщо це не допоможе врегулювати ситуацію, обіцяють звертатися із позовами до суду.

Джерело