У Києві покажуть відреставрований фільм Олександра Довженка «Земля» у музичному супроводі гурту «ДахаБраха»

4 та 5 лютого 2015 року у столичному кінотеатрі «Кінопанорама» покажуть відреставрований фільм Олександра Довженка «Земля», знятий у 1930 році. Музичний супровід фільму у живому виконання створить гурт «ДахаБраха».

Фільм Олександра Довженка «Земля» є одним з найвідоміших радянських фільмів. Цей гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Символіка Довженка була тісно пов’язана зі світоглядом українського народу, з образністю народної поезії. Саме в цьому відмінність фільмів Довженка від фільмів російських авангардистів (формалістів) 20-х років.

«Земля» — останній фільм епічної трилогії Олександра Довженка («Звенигора», «Арсенал», «Земля») знімався влітку-восени 1929 року.

Після необхідних купюр та 32-х офіційних та приватних показів 8 квітня 1930 року «Земля» виходить на київські екрани, а вже за девʼять днів фільм знімають з показів через звинувачення в «біологізмі» й «натуралізмі».

Довженко пише в «Автобіографії» про те, що сталося з ним після випуску «Землі»:

Радість творчого успіху була жорстоко подавлена страховинним двопідвальним фейлетоном Дем’яна Бєдного під назвою «Философы» в газеті «Известия». Я буквально посивів і постарів за кілька днів. Це була справжня психічна травма. Спочатку я хотів був умерти.

Фільм, однак, мав грандіозний успіх у Європі, миттєво поставивши Довженка в ряд найвидатніших режисерів свого часу. Фільм «Земля» став вершинним твором українського кінематографу.

Після прем’єри у Берліні про Олександра Довженка з’являється 48 статей, у Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно». А ось у Радянському Союзі стрічку реабілітують лише у 1958 році після міжнародного референдуму у Брюсселі, де він увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.

1971 року фільм було відреставровано на кіностудії «Мосфільм» під керівництвом вдови Довженка Юлії Солнцевої.

Разом із фільмом «Броненосець «Потьомкін», «Земля» вважається дуже цінною та важливою картиною радянських часів.

У 2012 року Національний центр Олександра Довженка розпочав реставрацію фільму, взявши за основу оригінальну версію 1930 року. Музичний супровід до фільму протягом зими-весни 2012 року на замовлення Центру створив український етно-хаос гурт «ДахаБраха».

Про свою роботу над саундтреком учасники гурту кажуть:

Робити музичний супровід для Землі Олександра Довженка було для нас великою честю і непростим творчим викликом. Кадр за кадром український шедевр світового кінематографу вражав нас щоразу як ми бралися до праці.

Як би ми не намагалися працювати над фільмом, як самодостатнім мистецьким явищем, уникнути ідеологічної оцінки нам не вдалось. Безумовно, ми озвучували фільм з точки зору людини ХХІ століття, яка знає, що після 1930 року, коли була закінчена робота над Землею, були роки комуністичного голодомору 1932-1933, роки репресій, і ми знаємо про непросту долю самого Довженка в соціалістичній імперії.

Водночас ми прагнули передати також і автентичність та наївність тих почуттів і посилань, які ніс нам той час і та епоха, і які несе нам і сьогодні наша Земля.

В 2014 р. вийшов довгоочікуваний DVD, який можна буде придбати на показах.

Премʼєра відреставрованого фільму у музичному супроводі гурту «ДахаБраха» відбудеться 4-5 лютого 2015 року о 19:30 у київському кінотеатрі «Кінопанорама» за адресою вул. Шота Руставелі, 19.

Знімальна група
Режисер: Олександр Довженко
Сценарист: Олександр Довженко
Оператор: Данило Демуцький
Художник-постановник: Василь Кричевський
Композитор: Лев Ревуцький
Актори
Степан Шкурат — Опанас
Семен Свашенко — Василь
Юлія Солнцева — сестра Василя
Олена Максимова — Наталя наречена Василя
Володимир Михайлов — сільський священик
Петро Масоха — Хома
Микола Надемський — Семен
Павло Петрик — молодий партійний активіст
Лука Ляшенко — молодий кулак
П. Уманець
О. Бондіна — селянка
І. Франко — Архіп Білокінь
В. Красенко
Нагороди
1932 — свідоцтво про участь у І МКФ у Венеції (фестиваль закрився без присудження нагород).
1958 — на Всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в результаті опитування, проведеного Бельгійською синематикою серед 117 видатних критиків і кінознавців з 26 країн світу, фільм було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів.