Гіперактивна дитина — поняття, яке сьогодні на слуху. Ми іноді з подивом помічаємо, що деякі мами ніби хваляться: «Він у мене такий непосида, ну точно гіперактивний!».

Те, що прийнято називати загальним терміном «гіперактивність» — це медичний діагноз. Розлади, які описуються, як гіпермоторний синдром, синдром рухової розгальмованості, гіперкінетична поведінка, гіпердинамічний синдром, досить широко поширені.

Вони зустрічаються приблизно у 3% дітей молодшого шкільного віку. Гіперактивні хлопчики зустрічаються в три рази частіше, ніж дівчатка. Віковий діапазон — від 1,5 до 15 років.

Виділяють три варіанти перебігу хвороби в залежності від ознак, що переважають:

1.синдром гіперактивності без дефіциту уваги;
2.синдром дефіциту уваги без гіперактивності;
3.синдром, що поєднує дефіцит уваги і гіперактивність (найбільш поширений варіант) — СДУГ.
Крім того, існують легка та ускладнена форми гіперактивності. Першій формі притаманні тільки поведінкові відхилення. При другій форм, гіперактивна дитина страждає болями, тиками, постійними проблемами зі сном, травленням та інші.
Причини виникнення цього синдрому, як правило, ховаються ще у внутрішньоутробному періоді розвитку. Провокуючими факторами можуть стати токсикоз вагітної, родова травма, кесарів розтин, ранні нейроінфекції, черепно-мозкова травма. Є відомості і про те, що спадковість грає не останню роль. Загалом, «спусковим гачком» може послужити безліч моментів, тому немає підстав звинувачувати себе або кого-небудь в тому, що дитина гіперактивна.
Необхідно знати, що гіпердинамічний синдром, сам по собі, може бути симптомом органічних захворювань мозку, таких як нейроревматизм, хронічний епідемічний енцефаліт та інші.
Особливості поведінки гіперактивних дітей проявляються в імпульсивності, непосидючості, забіякуватості, неуважності. Найчастіше дорослі розцінюють їх як хуліганство. Дуже важливо розуміти, що це не так, в діях таких бешкетників немає злого наміру. Здатність до цілепокладання і прораховування наслідків у них теж знижена, і ці якості необхідно тренувати в процесі корекції. Самий податливий вік для проведення комплексного лікування — 5-10 років. Як правило, при досить обміркованому і відповідальному підході дорослих, СДУГ повністю минає до 14-15 років. Однак, якщо цей стан запустити, та ще й підкріпити абсолютно непродуктивними в даному випадку заходами (постійна критика, накази, крик, фізичні покарання), то існує великий ризик, що така дитина може вирости в дорослого, що афективно збуджується, тож є небезпечним для суспільства.

Лікування включає в себе комплекс заходів: чіткий розпорядок дня, дієту, ЛФК, психотерапію (арт-терапія, пісочниця, казки, аутотренінги та ін.). Іноді ппризначається медикаментозна підтримка.

roditeli.ua