Груша — найпоширеніше після яблуні дерево. Воно, як і яблуня, представлено великою кількістю сортів, які достигають у різний час, отже протягом 8—10 місяців можна споживати свіжі плоди, а коли зберігати їх у холодильнику, то і впродовж усього року.

Дерево груші, як і більшість дерев з твердою деревиною, розвивається порівняно повільно, але сягає значних розмірів. Груша вища за яблуню, плодоносити починає раніше, живе набагато довше, нерідко до 300—400 років.

У цього дерева могутня коренева система, добре заглиблена, отже, вона може діставати вологу з глибинних шарів грунту. Однак є сорти груш, які не приживаються на сухих грунтах, не плодоносять. Якщо дощів випадає мало, грушу все-таки слід поливати, інакше плоди її будуть недорозвинуті і навіть можуть передчасно пообпадати. А у деяких груш, коли їм не вистачає вологи, плоди втрачають чудовий смак.

Груша краще росте на вологій родючій землі. Полюбляє грунт, де достатньо глини, а плоди смачніші, коли у грунті є вапно. Місце для груші треба вибирати сонячне, де добре циркулює повітря. Водночас більшість сортів потребують захисту од вітрів, особливо сухих весняних, які нерідко обпікають квітки, влітку ж збивають плоди. Погано почувається груша в тих місцях, де повітря постійно насичене водяною парою.

Клімат України дуже сприятливий для вирощування груш літніх, осінніх і ранньозимових сортів. Зимові сорти потребують більшої уваги, особливих умов.

Слід пам’ятати, що дуже часто один і той самий сорт груші, яблуні та й сливи у різних місцях дає різні на смак плоди. В одному місці — пречудові, а в іншому — посередні. На смак впливає і рік — посушливий чи сприятливий. Тому ніколи не бракуйте після перших років плодоношення посаджене деревце. Постарайтесь створити йому потрібні умови і тоді вже виносьте своє остаточне рішення.

Вирощуючи літні й ранні осінні груші, пам’ятайте, що нрожаї більшості цих сортів треба знімати за тиждень-нівтора до нормальної стиглості. Покладіть їх у прохолодне місце, і вони стануть смачними, маслянистими. А дасте достигнути на дереві, усе зіпсуєте: вони будуть малосоко-митими, борошнистими. Це стосується й таких сортів, як Скороспілка із Треву, Улюблена Клаппа та інших.

Плоди осінніх і зимових сортів, навпаки, достигнувши на деревах, набагато кращі, не так сильно в’януть, не зморщуються і не втрачають свого смаку.

Грушу прищеплюють головним чином до грушевих дичок-сіянців і до підщеп. У північних районах підщепами часто бувають горобина і глід. Прищеплюють грушу і на карликові підщепи, тоді вона починає плодоносити уже на 4-й рік після посадки. Та й плоди па карликових деревах значно ваговитіші.

Великої популярності у садівників зажив ранній сорт груші Вільямс. Його часто можна бачити в садах України.

Він починає рано плодоносити і дає щороку гарні врожаї. Плоди надзвичайно смачні, так і тануть у роті.

Бере Жіффар теж ранньолітній сорт. Хоч урожайність його невисока, але плоди стійкі до паршів. Зав’язуються пучками по 2—6 штук і добре тримаються на дереві. М’якуш у них білий, ніжний, дуже соковитий, кисло-солодкий на смак.

Один із літніх сортів груш, який можна зустріти чи не в кожному саду,— Улюблена Клаппа. Груша ця невибаглива, зимостійка. Врожаї дає щороку, правда не такі вже високі. Плоди з червонуватим рум’янцем з сонячного боку, дуже смачні.

 http://pannochka.net