Навіть короткий аналіз демографічної ситуації і стану здоров’я населення України свідчить про нагальну необхідність проведення кардинальних реформ в галузі. Потрібно створити таку систему медичного забезпечення, яка:
забезпечить рівний та справедливий доступ усіх членів суспільства до необхідних медичних послуг;
високу якість, економічність, ефективність та результативність медичних послуг;
сприятиме поліпшенню стану громадського здоров’я;
підвищенню рівня задоволеності населення станом і якістю діяльності системи охорони здоров’я;
усуненню структурних диспропорцій у процесі розвитку галузі.
Наголошую, що заходи реформування галузі мають спиратися на наявний світовий досвід, враховувати стан та можливості національної економіки, позитивні досягнення існуючої системи організації медичного обслуговування, історико-культурні традиції українського суспільства. Це – головна ідея державної політики у сфері охорони здоров’я.
Реформи системи охорони здоров'я України обумовлені економічною, політичною та соціальною складовими:
Економічна складова
1. Фінансування здійснюється через солідарну систему оплати медичних послуг за рахунок податків – джерела фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров'я.
2. Модель фінансування не узгоджується з ринковими механізмами в економіці України.
3. Недостатнє бюджетне фінансування.
Політична складова
Реформи в охороні здоров'я у європейських країнах проводяться періодично, що забезпечує не тільки політичні дивіденди, а і розвиток системи охорони здоров'я. Нам потрібна підтримка законодавчої і виконавчої влади всіх рівнів для проведення ефективних реформ в галузі.
Соціальна складова
1. Незадоволеність медиків низькою заробітною платою та забезпеченням процесів лікування.
2. Незадоволення у суспільстві через низьку доступність до якісних медичних послуг і необхідність сплачувати за медичну допомогу, яка надається в державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
Ключовими проблемами системи охорони здоров’я в Україні залишаються:
відсутність ефективного об’єднання (фрагментарність) фінансових ресурсів системи охорони здоров’я;
відсутність мотивації постачальників медичних послуг до підвищення ефективності та якості своєї діяльності;
- неефективний захист населення від ризиків, пов'язаних з витратами на отримання медичної допомоги.
Діяльність Міністерства направлена на реалізацію наступних стратегічних цілей:
ефективне функціонування системи охорони здоров’я;
надання якісної медичної допомоги;
удосконалення організації і управління;
підготовка і збереження медичних кадрів;
нормативно-правове забезпечення;
оптимізація інфраструктури і ресурсного забезпечення: фінансового, матеріально-технічного технологічного (у т.ч. інформатизація).
Пріоритетами Міністерства на найближчу перспективу є:
- досягнення стабільного і повноцінного фінансового забезпечення галузі
підвищення ефективності і якості надання медичних послуг шляхом їх стандартизації;
створення єдиного медичного простору.
Основна мета реформ полягає в:
– забезпеченні доступної, якісної, кваліфікованої медичної допомоги всім громадянам, незалежно від їх соціально-економічного стану та місця проживання;
– підвищенні рівня та сталості фінансування галузі;
– створенні умов для ефективного використання ресурсів галузі: фінансових, матеріальних, кадрових;
– запровадженні ефективних механізмів мотивації медикам ефективно працювати на результат, що підвищить престиж лікарської професії в суспільстві.
Особлива увага направлена на формування ефективної системи управління якістю медичної допомоги шляхом:
– впровадження Концепції управління якістю медичної допомоги, що надається населенню;
– розроблення нових та оновлення існуючих стандартів/клінічних протоколів з позицій доказової медицини;
– перегляду умов державної акредитації закладів охорони здоров’я та ліцензування медичної практики.
Джерело