Виражається це двома словами: «треба» й «хочу». Кожний погодиться з тим, що людина завжди робить або те, що хоче, або те, що їй потрібно. Іноді - те, що не треба, але «дуже хочеться», іноді - те, чого дуже не хочеться, але «треба».

Головне в тому, що завжди людина робить у даний момент щось одне: або те, або інше, й іноді дві чи більше справ відразу. Якщо ж хтось намагається так учиняти, то нічого хорошого в нього з цього не виходить. Отже, головний принцип дій: спочатку зроби одне, потім приступай до іншого, але «не все відразу».

Якби людина намагалась робити все відразу та не вміла розподіляти свою увагу та свої зусилля по черзі, вона не змогла би вижити. Є особливий механізм центральної нервової системи, що дозволяє зосереджувати увагу та сили спочатку на одному - на даний момент найбільш важливому, а вже потім - на іншому, що стане найважливішим потім. Цей особливий механізм центральної нервової системи, що дозволяє вносити впорядкованість до ведення людиною її справ (відповідно, на доказ її потреб), отримав назву домінанти.

Роль домінанти в задоволенні потреб Що таке домінанта? Це найбільш сильне на даний момент вогнище порушення в центральній нервовій системі. Воно сильне та стійке й кількістю порушення, що накопичується в ньому, і тим, що воно має властивість придушувати порушення в інших місцях центральної нервової системи: на час, поки завершиться дія, регульована цим вогнищем. Домінанта як би каже всім іншим можливим домінантам: дайте мені закінчити свою справу, а потім будете діяти ви!

Як це виходить? Домінанта має властивість не тільки керувати «своєю» дією, а й «віднімати» енергію в інших можливих домінант. При цьому будь-яка домінанта, як ми вже сказали, пов'язана з визначеною потребою. Тому-то домінанта й дозволяє довести до кінця справу, пов'язану з певною потребою. А потім ця домінанта (тимчасово) угасає: навіщо їй зберігатись, якщо потреба вже задоволена, справа зроблена? ! І вона поступається місцем іншій домінанті, пов'язаній з іншою потребою. Важливо враховувати циклічний характер потреб: кожна потреба, якщо підходити «у принципі», існує завжди, але активізується вона (актуалізується) тільки періодично. Відповідно поводиться і її домінанта: вона то «дрімає», то стає головною. Наприклад, людина має потребу в їжі завжди, але голодна вона тільки час від часу, циклами: зголодніла - поїла - заспокоїлась (у цьому відношенні). Через якийсь час, у зв'язку з витратою харчових речовин на підтримку життя, запас їх в організмі закінчується, і знову людина голодна. Цикл повторюється. Відповідно, її харчова домінанта то активна, то неактивна.

Нагадаємо, що в людини чотири головні (базисні) потреби: потреба в їжі, потреба в самозбереженні (безпеки), потреба в новій інформації та статева потреба - потреба у взаємодії з істотою іншої статі, завдяки чому на світ з'являється нове покоління, і життя продовжується.

Легко погодитися з тим, що базисні потреби в людини та тварин однакові. Але вторинні потреби, як спосіб реалізації базисних потреб, - різні. Наприклад, у вашого кота ті ж головні потреби, що й у вас: він шукає їжу, спілкується з іншою (котячою) статтю, уникає небезпеки (наприклад, агресивного собаки), цікавиться новими предметами.

Але вторинні потреби в кота майже не розвинені, тоді як у людини вони досить різноманітні. Наприклад, які потреби «обслуговують» базисну потребу людини в їжі? Одержати освіту, працювати та заробляти, купувати продукти, готувати їжу - і тільки потім уже класти її в рот. У кота все простіше: упіймати мишу чи пташку та з'їсти. Або попросити їжі у вас.

Отже, у нього всього дві дії: полювання та прохання. Полювати він уміє від природи, а просити навчився завдяки спілкуванню з вами. Це його вторинна потреба (і відповідна їй дія) - прохання: часто-густо вона заміняє для нього полювання, особливо в ледачого кота. Про такого котяру котячий філософ сказав би: «зіпсований цивілізацією». Дійсно, безпритульному коту не до ліні: ледачі у природі не виживають.

Як виявляє себе домінанта при задоволенні харчової потреби? Потреба організму в харчових речовинах нагадує про себе голодом, і цей голод спонукає людину шукати їжу: чи то піти купити, чи то почати готувати, чи то з'їсти те, що вже є. Але поки людина не насититься, нічим іншим займатись не хоче: не дозволяє харчова домінанта! І вона на час відкладає всі інші справи. Якщо тільки не станеться щось уже дуже важливе, наприклад, термінова важлива звістка чи надзвичайна подія, що з погляду життя ще більш важлива, ніж поїсти вчасно, адже поїсти можна і трохи пізніше. Що відбувається, коли голодна людина попадає в небезпечну ситуацію, що вимагає негайних захисних дій? Відчуття голоду в неї - на час - цілком зникає, і вся її увага, усі її сили спрямовуються на подолання небезпеки. Чому? Тому, що безпека важливіша: з голодом можна й потерпіти, а ось загинути можна відразу.

Наприклад, кіт, який упіймав мишу та тримає її в пазурах, раптом піддається нападу собаки. Що йому робити? Невже їсти мишу? Ні, головне - урятуватись від собачих зубів, а вже потім де-небудь у затишному місці з'їсти свій здобуток. Навпаки не вийде: у момент нападу небезпечного супротивника ніхто й ніколи про їжу думати не буде.

Чому ж відчуття голоду в момент небезпеки зникає, і дії, спрямовані на насичення, тимчасово припиняються? Тому що в момент небезпеки виникає нова домінанта - більш сильна, ніж харчова. І вже ця нова домінанта «командує» поведінкою.

Якщо всі базисні потреби та відповідні їм домінанти розташувати за ступенем важливості, то вийде так (за убуванням): безпека - їжа - статевий партнер - нове. Перші дві потреби розвинені в усіх і завжди, крім хіба що ідіотів, які їсти хочуть, а небезпеки не розуміють. Статева потреба розвинена однаково не в усіх: є «заклопотані» стосунками з іншою статтю, є більш спокійні й урівноважені. Що ж стосується потреби в новому, то вона добре розвинена лише в частини людей: учених, дослідників, мандрівників... У більшості ж інших громадян ця потреба виявляється головним чином у простій зацікавленості або прагненні до розваг.

З усього сказаного вище можна зробити висновок: існує ієрархія потреб і відповідних їм домінант. У будь-якій ситуації виникнення небезпеки припиняє діяльність із задоволення будь-якої іншої потреби та переключає сили й увагу людини на боротьбу з джерелом небезпеки чи її запобігання. Коли небезпеки немає, головною стає харчова потреба та її домінанта: доки людина голодна, їй «ні до чого іншого немає справи».

А як місце в ієрархії потреб вписується до їх циклічного характеру? Чим потреба актуальніша, тим більше шансів стати головною в її домінанті. Наприклад, людина голодна, але небезпеки поруч немає. Ясно, що головною буде харчова домінанта. Але якщо з жадібністю поглинаюча їжу людина зазнає нападу, вона відразу ж її кидає та починає пручатись або тікати. Звідси висновок: актуальна домінанта завжди сильніше неактуальної, але при цьому актуалізація більш важливої в ієрархії потреби відразу ж робить головною саме її домінанту.

Після того як ми з'ясували роль домінанти в задоволенні потреб і взаємовідношення домінант різних потреб, внесемо доповнення: кожну потребу людини «обслуговує» не одна домінанта, а три - домінанта ставлення, робоча домінанта, домінанта переваги. Пояснимо їх роль на прикладі харчової потреби.

Домінанта ставлення до їжі містить у собі оцінку їжі як життєво важливого об'єкта в навколишньому середовищі, готовність її здобувати, готовність її обробляти, щоб вона стала придатною до вживання. При цьому харчова домінанта ставлення в усіх людей однакова: усе, що пов'язано з їжею у принципі. Але домінанта переваги в людей різних регіонів світу різна. Найбільш типовою назвою, що характеризує домінанту переваги, є поняття «кухня»: кухня не в сенсі місця у квартирі, де готують їжу, а у сенсі «французька кухня», «китайська кухня», «російська кухня».

У даному сенсі це слово виражає певний набір продуктів і способів їх приготування, що частіше є їжею в даному регіоні. Наприклад, у багатьох африканських країнах населення відчуває білкове голодування, і тому в їжу йде будь-як білок: личинки різних жуків, сарана... Те, що в більш благополучних у питанні білку регіонах може викликати у громадян тільки відразу. Мешканці ж африканських країн їдять це із задоволенням. Виходить, у них домінанта переваги містить у собі іншу інформацію, інші еталони їжі, інші смакові відчуття.

Домінанта переваги визначає характер їжі, яку людина вибирає, маючи можливість вибору. Коли ж нічого іншого немає, її домінанта переваги вгасає, і її поведінка визначається головною домінантою - домінантою ставлення до їжі: вона буде їсти все, що тільки можна їсти. І їй буде не до огиди, відрази чи ворожості: адже головним у цьому випадку є виживання, і вже неважливо, за рахунок якої саме їжі це відбудеться!

Що ж стосується харчової робочої домінанти, то вона має виражений циклічний характер: голод, харчове порушення, думки тільки про їжу, її пошук і прийом, і потім ця домінанта на деякий час угасає.

Читайте также:

    * В Киеве гаишники применили силу против водителя, потребовавшего показать уд...

    * У Рики Мартина будет еще один ребенок

    * ВР решила, что Киев долджен отдавать в бюджет половину подоходного налога

    * Посольство Швейцарии в Риме получило взрывную посылку

    * Друг Санты шокировал врачей

Треба сказати, що домінанта переваги, пов'язана з поняттям «кухня», може мати й індивідуальні варіації: наприклад, маючи можливість вибирати між личинками жука та сараною, один абориген віддасть перевагу сарані, інший - личинкам жука. А третій узагалі цього їсти не буде, крім випадків крайньої необхідності; він зволіє довше поохотитьсь, щоб знайти який-небудь інший здобуток.

Усвідомивши собі все це, перейдемо до характеристики трьох статевих домінант: статева домінанта ставлення, статева домінанта переваги, статева робоча домінанта.

Источник: Dytyna.info