Пер­ше питання, яке зазвичай цікавить бать- ків і родичів новонародженого - яка вага малюка, чи відповідає вона нормі. Це питання постійно виникає, і надалі, особли­во на першому році життя дитини. І це зрозуміло. Ад­же вага, або правильніше маса тіла, є одним з найважливіших показників, що відображають фізичний розвиток, тому кожне відвідування дитячої поліклініки незмінно починається із зважування малю­ка. Педіатрами розроблені спеціальні нормативи фізичного розвитку дітей різного віку (вони періодично уточнюються і оновлюються), де на першому місці стоїть маса тіла, далі - ріст, а потім безліч інших антропометричних показників. Порівнюючи дані малюка з віковими нормативами, педіатр робить висновок про його фізичний розвиток. Про гіпотрофію говорять тоді, коли маса тіла немовляти менша нормативної і відстає від росту. При цьому виділяють гіпотрофію вроджену і набуту. Вродже­на гіпотрофія новонароджених є наслідком порушення розвитку плоду в результаті різних ускладнень вагітності (токсикози, нефропатія, загроза викидня, багатоводдя, гострі захворю­вання і загострення хронічних хвороб під час вагітності та ін. ), патологічних змін плаценти і пуповини, внутрішньоутробного інфікування. Важливу роль у виникненні захворювання відіграють неправильне харчування вагітної жінки, недотримання нею раціонального режи­му дня, фізичні і нервово-психічні перевантаження, вживання алкоголю, куріння, деякі шкідливі фактори на виробництві. При цьому порушується доставка плоду кисню і поживних речовин від материнського організму, що і веде до розвитку захворювання. Придбана гіпотрофія виникає найчастіше при неправильному вигодовуванні дитини, внаслідок гострих і хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, в першу чергу інфекційних, в результаті дефектів догляду, режиму і виховання. Все це призводить не тільки до недостатнього над­ходження в організм малюка білків, жирів, вуглеводів, енергетичних речовин, але і до погано­го їх засвоєнню. У результаті дитина голодує, у неї відбувається уповільнене формування органів і тканин, знижується їх функціональна активність. Різні порушення діяльності шлунко­во-кишкового тракту, нервової та ендокринної систем посилюють тяжкість захворювання і призводять до порушення практично всіх видів обміну речовин в організмі. На такому небла­гополучному тлі нерідко розвивається вторинна інфекція, істотно погіршує перебіг основно­го захворювання. Так розвивається складний патологічний комплекс, клінічна картина якого не обмежується лише недостатньою масою тіла. Особливу роль в лікуванні гіпотрофії грає правильно організована дієтотерапія. Вона повинна бути строго індивідуальною і залежати від тяжкості захворювання. Складність вигодовування дитини з гіпотрофією полягає в тому, що для успішного лікування малюкові необхідна підвищена кількість основних харчових речо­вин. У той же час стійкість шлунково-кишкового тракту хворої дитини до харчових наванта­жень знижена, і при посиленому харчуванні легко може настати повний розлад травлення, що ще більше посилить тяжкість захворювання. Тому дієтотерапія повинна призначатися тільки лікарем-педіатром. Завдання ж батьків - строго виконувати всі його призначення. Хар­чування при гіпотрофіїЛікування гіпотрофії новонародженого - процес індивідуальний і до­сить тривалий, у важких випадках вимагає госпіталізації. Основу його складає правильна організація харчування, причому не тільки дитини, але і матері. Адже для малюка, який вигодовується грудьми, материнське молоко - найважливіше (а в перші місяці життя - май­же єдине) джерело поживних речовин і енергії. Тому раціональне харчування матері - необхідна умова успішного виведення малюка з гіпотрофії. Воно передбачає не тільки достатнє по кількості споживання харчових продуктів, а й високий їх якісний склад. Залежно від тяжкості захворювання розрізняють гіпотрофію 1 ступеня (маса дитини на 10-20% нижче норми), 2 ступеня (маса на 20-40% нижче норми) і 3 ступеня (маса більш ніж на 40% нижче норми). Остання являє собою крайню ступінь виснаження дитини, яка часто ускладнюється різними інфекційно-запальними захворюваннями, що ще більше посилює тяжкість стану ма­люка. При гіпотрофії 1 ступеня дієтотерапія зазвичай проводиться в амбулаторних умовах, тобто вдома.

Лікар визначає дефіцит тих чи інших основних поживних речовин і виробляє необхідну корекцію раціону. Для заповнення дефіциту білка призначаються сир, кефір або білковий енпіт - спеціальний дієтичний продукт лікувального харчування. Якщо сир або кефір викорис­товуються з цією метою давно, то білковий енпіт - продукт відносно новий, його промисло­вий випуск налагоджений зовсім недавно. У порівнянні з сиром та кефіром він має високу біологічну цінність за рахунок високого вмісту повноцінних молочних білків, збалансованого мінерального складу, збагачення вітамінами A, Е, В1, В2, В6, РР, С.

Добову кількість енпіта, необхідного дитині, призначає лікар. Він же визначає разову дозу продукту, кількість прийомів, тривалість використання, навчає батьків способу отримання рідкого продукту з сухого, правилам його включення в раціон дитини.

Білковий енпіт - це дрібний порошок білого кольору, за смаком і запахом нагадує сухе моло­ко. Для приготування 100 мл рідкого продукту в чистий посуд наливають 30-40 мл гарячої кип'яченої води (50-60°), розчиняють у ній 15 г сухого порошку, ретельно розмішують до зникнення грудочок, додають воду до 100 мл і нагрівають до кипіння при безперервному помішуванні.

Після охолодження до 36 - 38 ° рідка суміш готова до вживання. При необхідності її можна зберігати в холодильнику протягом доби, підігріваючи перед вживанням на водяній бані до 36-38 °.

Рідкий енпіт за рекомендацією лікаря дають дитині один або кілька разів на день в чистому вигляді або в суміші з грудним молоком (дитячою молочною сумішшю). Як і кожен новий про­дукт, енпіт вводять в раціон малюка поступово, починаючи з 10-20 мл, щодня збільшуючи цю кількість, щоб протягом тижня досягти обсягу, назначеного лікарем.

Дефіцит жиру в раціоні маляти заповнюється вершками, а також рослинним або вершковим маслом, яке додають до страв прикорму.

Для корекції жирового компонента раціону також використовується енпіт, званий жировим.

Він містить велику кількість жиру, збалансованого за жирнокислотним складом за рахунок до­давання біологічно активних поліненасичених жирних кислот, і збагачений водо-і жиророзчин­ними вітаміна- ми. У сухому вигляді це порошок злегка кремового кольору, за смаком і запа­хом також нагадує сухе молоко. Спосіб відновлення рідкого продукту з сухого порошку такий же, як і в білкового енпіта. Аналогічні і правила його застосування.

Найрідше в раціоні дитини виявляється дефіцит вуглеводів. Його заповнюють фруктовими соками, пюре, цукровим сиропом.

Для приготування сиропу 100 г цукру заливають 40-50 мл води, доводять, помішуючи, до кипіння, щоб цукор повністю розчинився, і фільтрують через 2 шари марлі з ватяним про­шарком. До отриманого фільтрату додають кип'ячену воду до об'єму 100 мл, знову дово­дять до кипіння, ретельно перемішують, зливають в прокип'ячену пляшечку і закривають її корком. Готовий сироп можна зберігати в холодильнику не більше доби, підігріваючи перед вживанням до 36-38 °.

Корекція раціону дитини при гіпотрофії 1 ступеня зазвичай веде до поступового збільшення маси і повного виліковування.

Набагато складніше проводити дієтотерапію при гіпотрофії 2 і особливо 3 ступеня, повноцінне лікування якої можливе лише в умовах стаціонару.

Таким дітям необхідно суттєво збільшити харчове навантаження, але, як ми вже відзначали, при цьому часто настає повний розлад травлення: з'являються блювання, пронос. Тому дієтотерапія при гіпотрофії 2 і 3 ступеня проводиться поетапно, причому на першому етапі добовий об'єм їжі може становити від 1/3 до 3/5 необхідного.

Тривалість цього етапу індивідуальне розвантаження і залежить від ступеня розладу трав­лення, наявності ускладнень або супутніх захворювань. Саме на цьому етапі особливо важ­ливо дотримуватися рекомендацій лікаря. Нерідко мати, задоволена тим, що з початком роз­вантаження у дитини з'явився апетит, зникли блювота і пронос, самостійно починає збільшувати об'єм харчування. Як правило, це призводить до загострення захворювання і зводить нанівець перші успіхи лікування. І все доводиться починати спочатку.

На першому етапі дієтотерапії (етап розвантаження) дитині зазвичай дають тільки грудне молоко або замінює його суміш, навіть якщо раціон маляти може бути значно різноманітнішим. При відсутності грудного молока слід використовувати адаптовані суміші. Дуже важливо, щоб у раціоні дитини були ацидофільні адаптовані суміші та інші кисломо- лочні продукти.

Враховуючи знижену адаптацію дитини до їжі, в ряді випадків збільшують частоту годувань, зменшуючи відповідно об'єм одного годування. Поступово разову кількість молока або суміші збільшують, а кількість годувань зменшують до норми, відповідної віку.

При встановленні хорошої адаптації до їжі на першому етапі дієтотерапії переходять до дру­гого її етапу. Обсяг раціону поступово збільшують, розширюють його асортимент. На цьому ж етапі лікар на підставі розрахунків проводить необхідну корекцію раціону, який слід ре­тельно дотримуватися.

Оскільки при гіпотрофії в дитини рано розвивається вітамінна недостатність, особливу увагу слід приділити фруктовим, ягідним і овочевих соків і пюре.

Крім того, що вони є джерелами вітамінів, соки і пюре підвищують апетит, сприяють виділенню травних соків, стимулюють рухову функцію кишечника, розвиток у ньому корисної мікрофлори, а тому являють собою один з важливих компонентів комплексного лікування гіпотрофії.

Велике значення надається й іншим коригуючим добавкам (сир, яєчний жовток, м'ясне пю­ре), а також страв прикорму (овочеве пюре, молочні каші).

Якщо в раціоні здорових дітей першого року життя сир з'являється лише з введенням першо­го прикорму, тобто на п'ятому місяці життя, то при гіпотрофії його можна почати давати при виявленні лікарем дефіциту білка в раціоні.

Круто зварений яєчний жовток, що містить повноцінні білки, жири, мінеральні солі, вітаміни A, D, В1, В2, РР, можна давати з тримісячного віку.

Важливим джерелом тваринного білка, дефіцит якого розвивається при гіпотрофії, є м'ясо. Воно містить також жири, мінеральні солі, екстрактивні речовини, вітаміни і добре засвоюється в організмі дитини.

На відміну від здорових дітей, у раціоні яких м'ясо з'являється в кінці сьомого місяця життя, дітям з гіпотрофією його можна почати давати раніше - з п'ятимісячного віку. Доцільно вико­ристовувати спеціальні м'ясні консерви для дитячого харчування, які мають високу харчову цінність і добре засвоюються.

Усі страви прикорму вводять в ті ж терміни, що і здоровим дітям.

При гіпотрофії, особливо при вродженій її формі, у дитини нерідко спостерігаються збочення харчових реакцій: повна відмова від їжі або вживання тільки рідкої їжі, перевага солодким або, навпаки, кисломолочним продуктам, відмова від прийому їжі з ложечки і т. п.

Деяких дітей буває неможливо нагодувати, коли вони не сплять, але зате відносно легко можна зробити це під час сну. Так, до речі, і роблять багато батьків, які прагнуть будь-яким шляхом не допустити виснаження дитини. Але якщо піти на поводу у малюка, то прояви гіпотрофії не тільки не зменшаться, але ще більш посиляться.

Звичайно, у гострий період захворювання, особливо при важко­му стані дитини, з метою щадіння його перезбудженої нервової системи допустимо піти на деякі поступки, різко не змінюючи його харчові звички. Однак у міру нормалізації стану слід поступово перейти на режим харчування, відповідний віку малюка.

Тільки при правильно організованій дієтотерапії, дотримання всіх порад лікаря можливо пов­не лікування від гіпотрофії.

Источник: Dytyna.info