Зайвий оптимізм: користь чи шкода?

 З анатомічної точки зору інформація, яка не відповідає завищеним очікуванням, не сприймається і не аналізується корою лобових часток мозку.

Нейрофізіологічні закономірності надмірного оптимізму були досліджені в Університетському коледжі Лондона (Англія). Група вчених на чолі з Талі Шарот поставила ​​задачу знайти відповідь на питання: чому люди проявляють надмірний оптимізм.

Як правило, люди ретельно відбирають отриману інформацію. Але, чим більше людині властивий зайвий оптимізм, тим слабший вплив негативної інформації на її оцінку. Такий підхід має і переваги, і недоліки.

У дослідженні 19 добровольцям було запропоновано оцінити вірогідність того, що в їхньому житті відбудеться / не відбудеться певний інцидент. Список таких інцидентів склали події — від «незначні», такі як крадіжка, шахрайство або запізнення на роботу, до «вагомих» — важкі захворювання, передчасна смерть та ін.

Добровольці повинні були оцінити для себе ймовірність такої події. Після цього вчені оголошували середньостатистичну ймовірність настання такої події для людини, з урахуванням її віку та соціального статусу.

Під час експерименту активність мозку добровольців фіксувалася за допомогою ФМРТ (функціональної магнітно-резонансної томографії). Через певний час добровольців знову попросили оцінити свій ризик для кожної запропонованої події, і свій рівень оптимізму.

Результати показали, що більшість людей коректували свої оцінки з урахуванням отриманої інформації. При цьому якщо людина оцінювала свій ризик захворювання раком у 40%, а потім їй оголошували, що середньостатистична вірогідність такого захворювання становить 30%, то наступного разу вона оцінювала свій ризик в 32%. І навпаки, якщо ж початковий ризик оцінювався в 10%, то наступне коригування була або незначним, або його зовсім не було.

Близько 79% добровольців виявили схильність коригувати свої оцінки у кращу для себе сторону, і запам’ятовуваність справжніх рівнів ризику була однаковою у всіх випадках. Також було встановлено, що на ступінь оптимістичності настрою людини не впливають ні ступінь поширеності події, ні ймовірність помилки в оцінці.

Ранні дослідження виявили, що поясна кора і прилеглі до неї області головного мозку (до завдань яких відносять розпізнання, обробку помилок і виявлення конфліктів) відповідають за ступінь освоєння інформації, яка не виправдовує очікування. Під час того, як добровольці отримували і аналізували інформацію про справжній рівень ризику тієї чи іншої події, дослідники спостерігали за активністю в цих ділянок мозку.

Як виявилося, активність цих ділянок була вищою, коли людина переоцінювала рівень свого ризику (т.зв. «позитивна помилка»), ніж у випадку «негативної помилки». У той же час, при зайвому оптимізмі спостерігалося ослаблення мозкової реакції на небажану інформацію.

Оптимістам властиво формувати свій погляд на світ з інформації, що відповідає їх уявленням, і невірно враховувати «песимістичні» сигнали.

Дослідники говорять: «Наші результати є механістичним поглядом на те, як невиправданий оптимізм може зберігатися у важких умовах […]. Вони показують, що схильність людини до оптимізму підживлюється нездатністю її мозку коректно кодувати помилки в оцінках, які вимагають „песимістичного“ ​​перегляду останніх».

http://www.epochtimes.com.ua